Звуко-дидактичні ігри

Визнач, що чуєш

Мета: вчити прислухатися до видобутих звуків і ви­значати їх джерело.

Обладнання: ширма, різні предмети.

Хід гри. Педагог пропонує дітям визначити, що вони чують. З-за ширми чути різні звуки, наприклад: звук води, що переливається із склянки у склянку; шарудін­ня паперу — тонкого і цупкого; розрізування паперу ножицями; звук ключа, що впав на стіл; свисток судді; дзвінок будильника; стукіт ложечки об стінки склянки; дзвін келихів; плескання у долоні; стукіт дерев'яними або металевими ложками одна об одну; постукування кісточками пальців по столу; удар м'ячем по підлозі; звуки заводних іграшок, шумових дитячих музичних інстру­ментів тощо.

Варіанти:

♦ дитина відгадує методом спроб — сама виконує дію з кожним предметом, доки не почує потрібне зву­чання;

♦ використовується серія предметів, схожих за зву­чанням (скляна пляшка, тарілка, склянка, порце­лянова чашка);

♦ вгадувати звучання не одного предмета, а послі­довності звуків від них;

» можливе одночасне звучання двох-трьох різних звуків (шумів).

 

Що чути?

Мета: розвивати вміння прислухатися до видобутих звуків і визначати походження їх, диференціювати зони аудіального сприйняття (ближня, середня, дальня); роз­ширювати уявлення дітей про розмаїття шумів і звуків.

Хід гри. Педагог привертає увагу дітей то до две­рей, то до вікна, пропонує прослухати і запам'ятати, що за ними відбувається. Потім кожна дитина має розповіс­ти, що було чутно за дверима й за вікном (далеко чи близько: кроки людей, рипіння дверей, шум вітру, роз­мови дітей, телефонний дзвінок і т.д.).

Варіанти:

♦ запропонувати послухати в магнітофонному запи­су різні шуми, звуки (наприклад, шум ліфта, що піднімається; рипіння снігу в морозяну погоду під час ходьби, шелест листя тощо);

♦ дітям пропонують описати певні звуки, використо­вуючи порівняння: "Рипіння дверей схоже на хрип­кий голос старої людини", "Звук падіння предмета подібний до різкого пострілу з рушниці";

♦ розповісти про шуми та звуки, почуті вранці або ввечері: брязкіт, вищання, стогін, рипіння, стукіт, шум дощу, вітру, гудіння мотору машини ("Шуми і звуки нашого будинку: скрип ліжка, човгання кап­ців, дзюрчання води з-під крана, свист чайника, що закипає"; "Жива звучна природа: шелестіння лис­тя, шерех трави, спів птахів, сюрчання коників"; "Голос міста: звуконаслідування —трамвай—дзень-дзень-дзень, машина — р-р-р, гойдалки — жих-жих" і т.д.

 

Музика дощу

 

Проводиться у дощову погоду.

Мета: прислухатися до звуків і визначати їхній хара­ктер, знаходити порівняння; розвивати фантазію.

Обладнання: предмети побуту, дитячі музичні ін­струменти.

Хід гри. Педагог пропонує дітям прислухатися до шуму дощу в цілковитій тиші, уявивши себе, наприклад, крапелькою дощу або калюжею:

♦ визначити, який він: осіння мжичка, злива, "сліпий", грибний;

♦ його характер: монотонний, сумний, тужливий, грайливий, лінивий, привітний, докучливий, зако­лисливий;

♦ знайти порівняння: як сльозинки; як бісер розсип­ний; як вода під душем; докучливий, як муха; ллє, як з відра і т.д;

♦ виконати: його ритм, а може, й мелодію.

 

Визнач, звідки звук

 

Мета: визначити напрямок звука в просторі.

Обладнання: дзвоник.

Хід гри. Дитина заплющує очі. Педагог ходить у різних напрямках і калатає дзвоником. Дитина має по­казати й пояснити, звідки чули його звуки (спереду, зза­ду, зліва, справа, ззаду згори і т.д.).

Варіанти:

♦ ведучий стоїть у колі із заплющеними очима, хтось із дітей калатає дзвоником — ведучий має відгада­ти, хто це зробив;

♦ ведучий із заплющеними очима ловить дитину, яка бігає в колі й калатає дзвоником;

♦ ведучий із заплющеними очима ловить у колі двох учасників, до чиїх ніг прив'язані маленькі дзвіночки.

 

Далеко — близько

Мета: визначати відстань звучання.

Хід гри. Комусь з дітей пропонують заплющити очі. Педагог називає його ім'я то близько від нього, то на відстані. Гравець має визначити, близько чи далеко зна­ходиться педагог.

 

Шумові коробочки

Мета: розвивати вміння прислухатися й розрізняти шуми за гучністю.

Обладнання: набір коробочок, заповнених різни­ми предметами (сірниками, скріпками, камінчиками, мо­нетками тощо), які під час струшування видають звуки (шуми) різної сили — від тихих до гучних.

Хід гри. Педагог пропонує дитині потрусити кожну коробочку й вибрати ту, яка видає шум голосніший (тихіший) за інші.

Спочатку — потім

Мета: виділяти звучання якогось предмета з ряду інших.

Хід гри. Педагог пропонує дитині прослухати зву­чання двох іграшок (або музичних інструментів). Кожну дію з ними супроводжує фразою: "Спочатку я пограюся брязкальцем, потім — подму у свисток" (інтонаційно ви­діляє при цьому слова "спочатку", "потім"). Потім про­сить дитину:

• відповісти на запитання або показати, яку іграшку вона узяла спочатку (потім);
• відтворити звучання іграшок: "Пограйся, як я" (дитина повторює дії дорослого з іграшками).

Ускладнення:

♦ кількість іграшок, що звучать, збільшується (від З до 5);

♦ дії з іграшками виконуються за ширмою (без опо­ри на зорове сприйняття);

♦ до вже знайомих іграшок додається нова, звучання якої треба виділити;

♦ гра з попереднім плануванням дій: "Спочатку я по­граю дзвоником, потім — у барабан". Дитина має співвіднести поданий план із виконуваними діями (план можна порушити, щоб активізувати увагу дитини).

Звукові збіги

Мета: розрізняти звучання кількох звукових сигналів (немузикальних шумів), виділяти однакові за звучанням.

Обладнання: близько десяти порожніх контейнерів (від "кіндерсюрпризів" або для фотоплівки, коробочки тощо), попарно заповнених дрібними предметами. На­приклад, у два контейнери насипано сіль, у два — рис, у два — попкорн і так далі. Знадобляться також ґудзики, квасоля, гравій, пісок і дрібні монети.

Хід гри. Педагог дає дитині по одному контейнеру кожного типу, по одному залишає собі. Трясе будь-який контейнер і просить дитину знайти у себе контейнер, що видає такий самий звук. Потім дитина трясе один зі своїх контейнерів, а педагог має знайти в себе аналогіч­ний. У правильності відповіді переконуються, відкрив­ши контейнери.

Варіант:

♦ коробочки, що звучать, довільно розташовані на столі. Дорослий пропонує підібрати пари, що од­наково звучать.

Повтори

Мета: вчити прислухатися до серії звуків і запам'я­товувати їх.

Хід гри. Педагог видає серію немовних звуків, на­приклад: одне клацання язиком, два плескання в доло­ні, три притупування ногою; одне плескання по колінах, два плескання в долоні, одне клацання пальцями. Ди­тина має запам'ятати й повторити почуті звуки в тій са­мій послідовності.

Угадай за голосом

Мета: відтворити послідовність звукового ряду без зорового співвіднесення.

Обладнання: іграшки, що звучать.

Хід гри. Дитині пропонують по черзі прослухати, яка іграшка, який звук видає, а потім, відвернувшись, вгадати їх за "голосом" у певній послідовності.

Варіанти:

♦ збільшується кількість іграшок у звуковій послідов­ності;

♦ добираються іграшки, схожі за звучанням;

♦ вгадує одна дитина;

♦ вгадують кілька дітей, хто швидше (і т.д.).

Постав за порядком

Мета: відтворити послідовність звукового ряду без зорового співвіднесення з предметами.

Хід гри. Педагог демонструє різне звучання й ви­ставляє коробочки з різними наповнювачами (монетка­ми, сірниками, горохом) у заданій послідовності, вико­ристовуючи слова: "спочатку", "потім", і пропонує дитині зробити те саме з її набором коробочок (кількість коро­бочок варіюється від 2-3 до 4-6 у кожному наборі).

Дзвоники

Мета: розрізняти висоту звуків.

Обладнання: набір дзвоників різного звучання.

Хід гри. На столі набір дзвоників. Дитині пропону­ють вишикувати їх у ряд, починаючи з дзвоника, в якого найвищий або найнижчий звук.

Ускладнення: кількість дзвоників збільшується від 3 до 6.

Вгадай, скільки звуків зіграю

Мета: закріпити уявлення про високий і низький звуки.

Обладнання: дитячі музичні інструменти.

Хід гри. Педагог виконує на інструменті кілька зву­ків, а діти лічать їх подумки. Один з них каже, що зіграли, наприклад, тричі один і той самий звук, проспівує його, промовляючи: "один, два, три". Діти повторюють це.

Звуки можуть іти в різній послідовності, скажімо: кілька разів високий звук; потім по черзі то низький, то висо­кий; три звуки через ступінь угору або вниз (і т.д.). Діти визначають, які звуки чути — однакові чи різні; скільки високих і низьких; який перший звук — високий чи низький (і т.д.). Проспівують відповідь або повторюють послідовність звуків на склад "ля".

Хто це був?

Мета: вчити розрізняти висоту й кількість звуків.

Обладнання: 3-4 однакові за тембром дудки.

Хід гри. Діти, які грають на дудках, мають вибрати один зі звуків, які можна витягнути певною комбінацією натисків пальців. Дитина, яка вгадує, прослуховує все, запам'ятовує звучання й відвертається. Хтось із "музикан­тів" за мовчазною домовленістю грає свій заявлений звук, а той, хто вгадує, називає його ім'я (при цьому всі вико­навці стоять близько один до одного).

Ускладнення: одночасно звучать два-три звуки (двоє-троє "музикантів" грають разом); той, хто вгадує, має назвати кількість звуків, які він чує, а також тих, хто грає.

Прогулянка

Мета: розвивати відчуття ритму.

Обладнання: музичні інструменти за кількістю ви­конавців (молоточки, барабан, бубон, ксилофон, мета­лофон, дзвіночок, музичні тарілки).

Хід гри. Педагог: "А тепер, діти, ми вирушимо з вами на прогулянку, але це буде незвичайна прогулян­ка, і допоможуть нам тут музичні інструменти. Ось ми з вами спускаємося сходами (повільно стукає молоточком по столу), а тепер вийшли на вулицю. Світить яскраве сонеч­ко, ми зраділи, побігли (часто б'є по барабану або стукає мо­лоточками по столу). Ми гуляли, веселилися, але раптом з'явилася хмара, подув вітер, ударив грім, заблищала блискавка й пішов дощ. Спочатку це були не часті крап­лі, а потім почалася злива". (Ритм пришвидшується, діти мо­жуть бити в барабан, бубон, молоточками по металофону, вдаряти у тарілки, передавати дзвоником крапання дощу. Використовуються всі інструменти для передачі стану погоди; крапання дощу й сильну зливу діти відтворюють у певному ритмі, закріплюючи цим знання про тривалість звуків (нот). Педагог: "Злякалися діти такої пого­ди й побігли назад у групу" (знову швидкі й ритмічні удари).

Ускладнення: діти з допомогою педагога приду­мують нові події, які відбуваються на "прогулянці", і що­разу ритмічні малюнки стають різноманітнішими й склад­нішими.

Варіант: ритмічний малюнок озвучується немовними звуками (клацанням язиком, пальцями; плесканням у долоні, по колінах; притупуванням ногами т.д.).

Оплески

Мета: створювати й запам'ятовувати ритмічний ма­люнок.

Хід гри. Діти стоять у колі. Один із учасників при­думує простий ритм і проплескує його в долоні. Наступ­ний має точно й безпомилково повторити його й приду­мати вже інший ритм — він так само передається по колу. Педагог і всі діти стежать за правильністю відтворення ритму. Якщо дитині, яка повторює ритмічний малюнок, важко відтворити його, "автор" повторює свій ритм іще раз. При цьому ритм має бути складним настільки, на­скільки сам "автор" може чітко запам'ятати й відтворити його.

Ускладнення: у ритмічний малюнок вводяться прості вигуки або слова, наприклад: "Раз!", "Оле-оле-оле", "Раз, два, три". Можна використовувати смішні при­мовки або приказки, промовляючи їх ритмічно організовано.

Гроза

Мета: розрізняти тембр і динамічні відтінки.

Обладнання: дудка, трикутник, маракаси, бряз­кальця, барабан, тарілки, кастаньєти.

Хід гри. Педагог ознайомлює дітей із музичними інструментами, які можна використовувати для насліду­вання ритму дощу (трикутник), для зображення подуву вітру (маракаси, брязкальця), блискавки (удар метале­вими паличками по тарілках, кастаньєти), гуркоту грому (барабан), пастушка (дудка).

Потім розробляється "сценарій": дощ, починається з різких крапель (грати тихо на трикутнику), посилюється й поступово припиняється (можна зобразити також рап­товий дощ). За цим — порив вітру, який дужчає (динаміч­ний розвиток 1з тихого до гучного звучання всіх інстру­ментів, що беруть участь у "картині"), та поступове стихання. Здалеку чути гуркіт грому (барабани); посту­пово вони наближаються (звук стає голоснішим); краплі дощу (трикутник) почастішали й перетворилися на зли­ву. Вітер посилюється (до маракасів приєднуються тарілки та бубон — пальцями обох рук ударяти по черзі по мем­брані — від тихого звучання до гучного). Нарешті спала­хує блискавка (тарілки, кастаньєти). Після кульмінації гроза поступово стихає. Знову сяє сонце, пастушок грає на дудці.

Створивши "сценарій", діти за бажанням вибирають собі музичний інструмент і сідають в оркестр. Педагог знову повторює "сценарій", а діти озвучують його. Тут важливо дотримати міри, щоб картинка не перетвори­лася на хаотичний шум. Тому розвитком сюжету дири­гує дорослий, показуючи кожній дитині вступ, зміну рит­му, темпу й динаміки.

Варіанти: збільшується кількість пропонованих ді­тям інструментів та динамічних відтінків (від трьох до семи) і стає тоншою, більш диференційованою їх від­мінність.

Чарівна коробочка

Мета: вивчити можливості свого голосу.

Обладнання: коробочка, довга нитка.

Хід гри. Вихователь пропонує дітям витягнути ни­точку з коробочки. Пояснює, що ми не бачимо звука, але він схожий на ниточку: тягнеться, як вона, і так саме має початок і кінець. Далі знову вкладає нитку в коро­бочку і пропонує дітям тягнути її на будь-який голосний звук, пояснюючи, що ниточка рівна, шовковиста, і звук теж має бути рівний. Якщо ниточка робитиме хвилепо­дібні рухи, то й звук буде хвилястий; по ниточці можне заспівати звук згори вниз і навпаки.

Сирена

Мета: вивчити можливості свого голосу.

Хід гри. Педагог зображає звук сирени, тобто не одному диханні спускається до нижньої межі своєї теси тури, а потім піднімається до верхньої. З-поміж дітей вибирають ведучого, який керує педагогом: коли дитина піднімає руку, педагог підвищує голос, а коли опускає, — знижує. Потім педагог і дитина міняються ролями

Варіант:

♦ наслідування сирени пожежної, міліцейської машини тощо;

♦ звук сирени зображають усі діти, а педагог керує висотою, тривалістю і силою звучання.

Луна

Мета: розвивати вміння д