Правильна вимова має велике значення для кожної людини. Неправильна вимова відбивається на загальному розвитку, характері, а в майбутньому може бути причиною неуспішності в школі. Для правильної вимови дитини: Розмовляйте з дитиною чітко, виразно, вірно, спокійно. Привчайте відповідати на запитання повною відповіддю рівним голосом. Не вживайте в мові неправильні слова. Працюйте над звуковимовою перед дзеркалом, щоб дитина могла слідкувати за рухами і положенням своїх губ та язика. Підтримуйте зв'язок з логопедом і виконуйте всі завдання. Для розвитку мови велике значення має розвиток дрібних рухів дитини. Вправляйте дітей в шнуруванні, розстібуванні і застібуванні ґудзиків. Працюйте з дитиною кожен день в один і той же час. Це привчає дитину до систематичної праці. Сумлінно виконуйте режим дня. Кожен день вранці і ввечері (у вихідні 3-4 рази на день) перед дзеркалом робіть артикуляційні вправи (ті комплекси артикуляційних і дихальних вправ, які рекомендовані логопедом). Розвивайте спостережливість у дітей, поповнюйте їх знання про оточуюче постійно – вдома, на прогулянці, під час гри, в побуті. Проводьте бесіди з дитиною після перегляду фільму або прослуховування казки і т.д. Перевіряйте розуміння дитиною змісту прочитаного (переглянутого) в цілому, уточнюйте, пояснюйте дитині незрозумілі слова. Пропонуйте переказати зміст комусь іще (бабусі, дідусеві…). Заохочуйте дитину до висловлювання своєї думки, терпляче вислуховуйте її судження. Виправляння мови потребує послідовної і систематичної роботи!

 

Поради логопеда

Розвиток мовлення у дітей є важливим завданням їх всебічного виховання та навчання. Тому, починаючи ще з раннього дитинства, батькам потрібно розвивати у малюків слухове та зорове сприймання, пам'ять, увагу, загальну та пальчикову моторику, формувати просторові уявлення. Для цього слід використовувати забавлянки, потішки, лічилки тощо з промовлянням та виконанням певних рухів (такі як "Сорока-ворона", "Печу, печу хлібчик", "Кую, кую чобіток" та інші). Більш старшим діткам цікавими будуть пальчикові ігри, вправи з м'ячем, робота з дрібними предметами (мозаїка, ГУДЗИКИ, природний матеріал, а саме: жолуді, насіння квасолі, соняшника, кукурудзи тощо). Все це викликає у них позитивні емоції, здійснює тонізуючий вплив на функціональний стан мозку, сприяє розвиткові мовлення. Значну увагу слід приділяти збагаченню знань про оточуючі предмети, явища живої та неживої природи, моральним нормам поведінки, розвиткові артикуляційної моторики (виконанням вправ для губ і язика), елементарним математичним уявленням. Дошкільнята - це дуже допитлива малеча, яка цікавиться всім. Вони полюбляють задавати різноманітні питання дорослим і чекають відповіді на них; розглядати з ними малюнки, особливо комікси, і складати розповіді за ними; разом малювати, використовувати аплікації, конструювати; вчити напам'ять віршики та скоромовки, слухати читання казок. Таке тісне спілкування веде до наслідування мовлення. Отже, з дітьми треба говорити чітко і правильно. Але бувають випадки, коли батьки не звертають увагу на формування мовлення своєї дитини. Самі говорять неясно, косноязично, досить швидко, а іноді і з діалектними особливостями. Все це може призвести до так званої педагогічної занедбаності, яка відіб'ється на подальшому навчанні в школі, бо загальний та мовленнєвий розвиток не відповідатиме віковим параметрам. Проте є діти, в яких під впливом різних причин (захворювання, ослаблення здоров'я, зниження слуху, аномалія в будові мовних органів тощо) мовлення розвивається з запізненням. Вони мають порушення звуковими або недоліки в лексико-граматичній системі мовлення, недорозвиток фонетичного слуху. Зрозуміло, що без логопедичного втручання ці мовленнєві вади важко буде перебороти. Корекційна робота буде ефективною тільки тоді, коли батьки кожного дня разом з дитиною будуть опрацьовувати логопедичні завдання. А для цього треба дізнаватися у логопеда як правильно виконувати ту чи іншу вправу. Вихователі та вчителі початкових класів повинні цікавитися мовленням своїх вихованців, відпускати їх згідно з графіком на заняття (в позаурочний час), сприяти виправленню мовленнєвих недоліків під час навчального процесу. Таким чином, проблеми дітей, які мають розлади в мовленні, є актуальними і заслуговують логопедичної допомоги. Вони не повинні бути несерйозними для батьків, педагогів, адміністрації освітніх закладів, широкого загалу, бо призводять до шкільної неуспішності та дискомфорту. ВПЛИВ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ НА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ Формування правильної вимови у дітей - це складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати зверненне до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м’язів рук. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Зв’язок рухів руки з мовленням був відмічений ще в 1928 році. Пізніше, на основі спеціально проведених дослідів було висунуто думку про те, що рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини. Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін. Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Недарма в багатьох школах України існують, так звані, співбесіди, тестування під час яких серед інших завдань дитині пропонуються завдання на визначення рівня розвитку дрібної моторики. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам’ять, увага, зв’язне мовлення. Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання. Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, які приділяють певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма. З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. В ранньому та молодшому дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (наприклад “Сорока”), не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання та розстібання ґудзиків, зав’язування шнурків і т. п. і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитком дрібної моторики та координації рухів руки має стати важливою частиною підготовки до школи. Пам’ятайте, що малюкам пропонуються вправи у спрощеному варіанті, доступні їх віку. Більш старшим дітям завдання можна ускладнювати. Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тоді буде досягнений вагомий ефект від цих спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх-вправах має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій. Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення вашої дитини, можна запропонувати малюкам наступні завдання: Розминати пальцями пластилін, глину. Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики. Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто. Стискати та розтискати кулачки. Робити м’які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш. Двома пальцями руки (вказівним та середнім) “ходити” по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою. Показувати окремо тільки по одному пальчику. Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу. Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею. Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі. Нанизувати великі ґудзики на нитку. Зав’язувати вузлики на мотузці. Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки. Закручувати шурупи, гайки. Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками. Складання матрьошок. Малювання у повітрі. Ігри з піском, водою. Малювати, розфарбовувати, штрихувати. Різати ножицями. Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої діяльності. “Пальчикові ігри” начебто відтворюють реальність навколишнього світу – предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході “пальчикових ігор” діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення. “Пальчикові ігри” – це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях “праворуч”, “ліворуч”, “вгору”, “вниз” і т.п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути поглажування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками. Моя сім’я Цей пальчик – мій дідусь, Цей пальчик – моя бабуся, Цей пальчик – мій татусь, А оцей - моя матуся, Ну, а цей маленький – я, Ось уся моя сім’я (Почергове згинання пальчиків починаючи з великого) Хованки Пальці в хованки всі грались Ось так, ось так, В кулачки всі заховались, Ось так, ось так. (Ритмічно згинати та розгинати пальці, покрутити кулачком) Сорока Сорока білобока Кашу варила Діточкам давала. Цьому дала, Цьому дала, Цьому дала, Цьому дала, А цьому не дала: Ти дрова не рубав І води нам не давав, Ти і піч не натопив І нічого не поїв. (Вказівним пальцем правої руки водити по долоні лівої. Згинати почергово кожний палець, крім мізинця. Згинати і розгинати всі пальці в ритмі потішки) Зайці Скаче зайчик перший Під високою сосною, А під другою сосною, Скаче зайчик другий. (Вказівний і середній пальці правої руки підняті вгору, всі інші випрямлені і з’єднані. Долонею правої руки тримати вертикально вгору. Пальці широко розставлені. І так само іншою рукою) Соління капусти Ми капусту порубали, Свіжу моркву натирали, Ми капусту посолили, З неї соку надушили. (Різки рухи прямими кистями рук, пальці з’єднані, долоні прямі. Почергові рухи рук до себе і від себе. Пальці стиснуті в кулаки. Кінчики пальців обох рук зібрані разом, імітуємо посипання сіллю. Інтенсивно стискаємо пальці обох рук в кулаки) Коза і козенята Іде коза рогата, Коза бородата, Козенятко спішить, Дзвоником дзвенить. (Вказівний і мізинець правої руки вгору. Інші притиснути до долоні. Вказівний і мізинець палець вгору. Пальці долоні прямі, з’єднані з великим, опущені до низу) Замок На дверях замок висить, Ми його відкриєм вмить. Постукали, покрутили І легесенько відкрили. (Ритмічні швидкі з’єднання пальців обох рук в замок. Пальці зціплені в замок, руки тягнуться в різні сторони. Рухи зціпленими пальцями від себе, до себе. Пальці зціплені біля долонею постукують один одного. Пальці розціплюються, долоні в сторони.)

ЧОМУ НЕОБХІДНО ВЧАСНО ЗВЕРНУТИСЯ ДО ФАХІВЦЯ?

Що робити батькам, щоб допомогти своїй дитині досягти успіхів у житті. Наскільки важливо для підростаючого, але поки ще зовсім маленького, менеджера, адвоката, економіста, політика уміння красиво, чітко і виразно говорити? Адже з досліджень психологів нам відомо, що 17-20 % інформації слухачу дає інтонація співбесідника.

Особливо це стосується виразно-оцінної сторони мовлення, що виражає ставлення автора до висловлюваної ним інформації. Як часто губиться цікава, оригінальна думка, озвучена мляво, невиразно, незрозуміло.

Багато дітей в силу свого віку ще не знають, наскільки важливо для них навчитися правильно говорити, але батьки повинні розуміти, що навіть найменше порушення звуковимови може негативно вплинути на подальший розвиток дитини. Чому?

По-перше, в багатьох дітей у зв'язку з недоліками мовлення виникають психологічні проблеми – дитина соромиться свого мовлення, намагається менше говорити – і, як наслідок, вона стає більш замкнутою, нетовариською.

По-друге, порушення звуковимови в дошкільному віці є першою сходинкою до проблем в навчанні читання і письма в школі (виникають, так звані, дислексія - порушення читання та дисграфія – порушення письма).

І, нарешті, по-третє, мовлення – це один з найголовніших засобів пізнання світу, а тому погано розвинене мовлення буде перешкоджати повноцінному розвитку особистості.

Але як довідатися, чи нормально розвивається мовлення Вашої дитини?

Звичайно, не всі діти, що нормально розвиваються обов'язково відповідають загальноприйнятій віковій нормі мовленнєвого розвитку, але, все ж, існують деякі вікові особливості розвитку мовлення дитини. Багато батьків через незнання цих закономірностей, іноді, дуже пізно помічають відставання своєї дитини в мовному розвитку.

 

 

ПОРАДИ ВИХОВАТЕЛЯМ

1. Якщо у вашій групі навчаються діти з порушеннями темпу і ритму мовлення судомного характеру, постарайтеся дізнатися якомога більше про цю мовленнєву ваду.
2. Підтримуйте тісний зв'язок з вчителем-логопедом, шкільним психологом, лікарем. Вони дадуть цінні поради і рекомендації щодо виховання навичок правильного мовлення.
3. Не питайте заїкувату дитину на початку уроку, дайте їй можливість адаптуватися і заспокоїтися, а в разі виникнення судоми почніть говорити разом з нею.
4. В роботі із заїкуватими дітьми не обмежуйтесь лише вправами щодо впорядкування темпу і ритму мовлення, випускаючи з поля зору роботу над усуненням несприятливих психічних відхилень, які нерідко виникають внаслідок заїкання.
5. Створюйте відповідний психологічний клімат в дитячому колективі, який сприятиме формуванню у дітей позитивних рис характеру - сміливості, сили волі, витримки, наполегливості, дисциплінованості.
6. Своїм доброзичливим ставленням, словом спонукайте дітей із заїканням до багаторазових спеціальних тренувальних вправ.
7. Учень має усвідомити, що ні логопед, ні вчитель або вихователь не виправлять його недоліку, якщо він сам не буде день у день наполегливо працювати над своїм мовленням.

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

1. Якщо ваша дитина почала заїкатися, перш за все встановіть чіткий і правильний режим дня. Необхідно одразу ж обмежити неорганізоване мовлення дитини.
2. Дозвілля заїкуватої дитини треба організувати так, щоб вона якомога менше займалася гучними і рухливими іграми.
3. Впродовж усього дня розмовляйте з дитиною спокійно, не поспішаючи.
4. В мовленнєвих іграх (лото, дитяче доміно), під час вивчення віршів намагайтеся досягти, щоб мовлення дитини було спокійне, плавне, неквапливе, але достатньо виразне і природне.
5. Якщо дитина говорить із затримками, то м'яко, спокійно зупиніть її і попросіть те саме повторити без поспіху, спокійно.
6. Якщо дитині важко починати говорити, допоможіть їй, вимовляючи разом з нею початок фрази.
7. При спілкуванні з дитиною будьте витриманими, не йдіть на поводу у дитини, а вимогливість не доводьте до різкості.
8. Привчайте дитину до самостійності, виховуйте її волю.
9. У випадку помітного погіршення мовлення звертайтеся за консультацією до логопеда.

ПОРАДИ ЛОГОПЕДА ДОПИЛИВИМ БАТЬКАМ

Поради логопеда уважним батькам.

Ви народили найрозумніше і найкрасивіше дитя, яке схоже на Вас! Приємно тішитися від ніжного Агу, пускань у відповідь бульок зі слинки, імітувань голосу мами чи інтонації тата. Найкраща у світі посмішка немовляти заспокоює Вас. Пізніше маленьке єство починає спілкуватись з Вами і Ви розумієте, що, ось, нарешті, - ви батьки! Зі спілкування починається пізнання навколишнього світу. Спілкування, врешті, допомагає виховувати крихітку… А далі – перші слова, речення, які перетворюються у смішні висловлювання. І знову це тішить вас. Вам здається , що все гаразд і Ви заспокоюєтесь. Немає звука, незвична вимова - вибалакається! Хтось радить логопеда, - нічого, встигну!...

Психофізичне виховання дитини починається і формується у ранньому дитинстві, в сім»ї, на прикладі мовлення рідних та близьких людей: матері, батька, дідуся, бабусі,старших сестер та братів… Уважні батьки помічають, що дитина ніби копіює дорослого, намагається повторювати певні рухи, в тому числі і язиком, губами, ніби намагається показати, яке чемне і слухняне ваше творіння!.

Існує думка, що мовлення дитини розвивається самостійно, без спеціального втручання та допомоги дорослих. Начебто дитина сама оволодіває правильною вимовою. Насправді ж невтручання у процес формування дитячого мовлення майже завжди стає причиною відставання дитини в розвитку. Мовленнєві недоліки обростають різноманітними психологічними вадами і з великими труднощами переборюються у наступні роки. Саме тому важливо, щоб у родині були створені умови для формування мовлення дитини, починаючи з раннього віку. Дуже важливо, щоб з раннього віку немовля чуло правильне, чітке мовлення, на фоні якого буде формуватися його особисте. Покажіть дитині, як брикати губами, облизуватись язиком, спробуйте показати, як ви надуваєте щічки, посміхаєтесь. Грайтесь з немовлям і воно відповість! Невпевнені рухи? Але це стане початком формування мови, в тому числі і звуковимови.

Коли дитятко підросте, не говоріть до нього його мовою: «пісьлі», замість «пішли», «мольоцько», замість «молоко», - це гальмує розвиток мовлення. Потрібно чітко вимовляти складні слова, деколи багато раз, лице в лице. Щоб дитина не тільки відтворила на слух, але і скопіювала ваші рухи, зазираючи до вашого рота . Звертайтесь безпосередньо до дитини, і вона матиме мотив до відповіді. ( Потрібно привчати своє чадо дивитися на того, хто говорить. Тільки тоді воно перейматиме правильну артикуляцію.)

Дослідження показують: для того, щоб дитина успішно оволоділа словом, вона має його почути багато разів, а щоб почала активно його використовувати у власному мовленні, - ще більше ( близько 70 – 90 разів ). Тобто нові слова Вашим малятам потрібно повторювати частіше. І саме батьки, а не вихователі чи психолог повинні знати свою дитину найкраще, займаючись з нею у вільний час, зрозумівши, що їй під силу , а що ні.

В нормі, діти двох років починають складати речення. А на 5 – 6 році життя вміють конструювати речення в умовах конкретної ситуації. Тому важливо дитину навчити слухати запитання і давати на них відповідь. Описувати предмети, порівнювати їх між собою - це простимулює у дитини самостійні висловлювання.

Вчасне невиправлення мовленнєвих вад призводить до порушення та затримки загального розвитку дитини, до труднощів у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і сучасних реалій. Тому логопеди завжди попереджають батьків, та застерігають їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка .

 

 

Як організувати роботу і на що звернути увагу !?

Звуки

- Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків .

- Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова.

- Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини.

- Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до учителя - логопеда.

- Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійним помічником у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини.

Граматика

- Постійно стежте за правильністю мовлення дитини.

- Своєчасно виправляйте граматичні помилки.

- Не втручайтесь у дитячі розповіді, спочатку вислухайте дитину, а потім виправляйте помилку.

- У двомовних сім»ях завжди вважайте на мову навчання вашої дитини, та якою мовою розмовляє малюк. Виправляйте помилки двомовності.

- Допомагайте дитині вивчати мову для навчання та комунікації з однолітками.

Мовлення Правильне мовлення батьків приклад для наслідування Вас Вашою дитиною.

- Використовуйте кожну вільну хвилинку для розмови з дитиною.

- Мотивуйте до розмов дитину, хваліть кожен прояв бажання розмовляти.

- Критикуйте обережно, повертаючись до ніжності і любові, яка підштовхне маля розмовляти краще.

• Не забувайте записувати в зошит чи на диски моменти спілкування, для наступних приємних вражень та аналізу виконаної вами роботи.

Терпіння, Вам, шановні батьки! Любіть і поважайте своє творіння! Пам»ятайте, що Ваша праця повернеться до Вас не відразу! Поступове пізнання світу, любов, та розуміння невдач, підтримка та захист з Вашого боку допоможе малюку захистити себе в майбутньому, відстоюючи власні інтереси у суспільстві. А ми – вчителі допоможемо вам!

 

Співпраця вихователя і вчителя-логопеда в логопедичній групі

Успішність корекційної логопедичної роботи з дошкільнятами в логопедичній групі багато в чому залежить від взаємозв'язку, наступності у роботі логопеда і вихователя.

Логопед та вихователі виконують такі завдання:
1. Постійне удосконалення артикуляційної, дрібної та загальної моторики.
2. Постановка, автоматизація, диференціація звуків.
3. Закріплення вимови поставлених звуків на заняттях і поза ними.
4. Цілеспрямована активізація відпрацьованої лексики.
5. Вправляння у правильному використанні сформованих граматичних категорій.
6. Розвиток уваги, пам'яті, логічного мислення в іграх і вправах.
7. Формування зв'язного мовлення.

Покладання на вихователя завдань, якими, здавалося б, повинен займатися логопед, пов'язано зі специфікою діяльності вихователя у логопедичній групі. Вихователь знаходиться поруч із дітьми у різній обстановці: у роздягальні, спальні, ігровій, куточку природи, на майданчику, де має наглядну базу, необхідну для формування словника, розвитку пам'яті, уваги.

Консультація для батьків

Причини мовних порушень
На яких етапах розвитку дитини і при яких обставинах може виникнути пошкодження мовного апарату, що призведе до мовних порушень. Чи тільки пошкодження мовного апарату можуть призвести до прояву мовних порушень, чи такі порушення можливі і при наявності нормального мовного апарату?
Почнемо з самого початку. Дитина ще не народилася, а різні несприятливі фактори можуть вже повним ходом «працювати» на її мовну та іншу патологію. Це пояснюється тим, що на стан здоров’я та мови майбутньої дитини великий вплив можуть мати несприятлива спадковість і неправильний спосіб життя майбутніх батьків. По спадковості можуть передаватися деякі особливості нервово-психічного складу батьків, а також особливості будови периферичного та центрального відділів мовного апарату. Наприклад, особливості будови артикуляторних органів, навіть до наявності розщілин твердого піднебіння, чи своєрідний розвиток деяких структур головного мозку, які мають відношення до здійснення мовної функції. Але роль спадкового фактору у виникненні мовної патології оцінюється не однаково: одні дослідники відводять йому дуже велику роль, інші повністю відкидають його. Істина тут, як і в більшості інших подібних ситуаціях, напевно, лежить десь посередині.
Що стосується попередніх настанню вагітності обставин, життя майбутніх батьків, то особливу загрозу тут становить наступне:
-професійні «шкідливості», які діють протягом тривалого часу (наявність радіаційного випромінення, робота з хімічно активними речовинами, в умовах підвищення вібраційних навантажень);
- наркоманія, паління, алкоголізм;
- штучне переривання попередніх вагітностей;
- інші шкідливі фактори, для яких призводить до фізичного і нервово-психічного знесилення майбутніх батьків.
Нормальний хід внутрішньоутробного розвитку плоду, а значить і нормального формування центрального і периферичного відділів мовного апарату можуть порушуватися внаслідок дії наступних факторів:
-токсикози першої чи другої половини вагітності;
- гострі чи хронічні захворювання матері під час вагітності (грип, краснуха, ендокринні порушення, серцева недостатність тощо);
- резус-конфлікт;
- падіння і травми (особливо в районі живота) матері під час вагітності;
- професійні шкідливості, які продовжують діяти і під час вагітності, що уже настала;
- паління матері та вживання алкогольних напоїв;
- стресові ситуації, пов’язані, наприклад, з розпадом сім’ї, смертю близьких родичів тощо;
- недоведені до кінця спроби переривання вагітності, безперечно порушують весь подальший хід нормального внутрішньоутробного розвитку плоду.
В період раннього розвитку дитини на формування її мови негативно можуть вплинути наступні обставини:
- травми головного мозку, травми голови;
- запальні захворювання головного мозку (менінгіт, менінгоенцефаліт);
- недоліковані запальні захворювання середнього і внутрішнього вуха, що призводить до пониження чи втрати слуху;
- застосування деяких ліків, вибірково діючих на слуховий нерв і які тим самим викликають негативні наслідки;
- набуті до сформування мови ушкодження периферичного відділу мовного апарату (аномалії в будові щелеп і зубів як результат травм, постійного смоктання пальців тощо);
- наявність дефектів мови у людей, що оточують дитину чи їх недостатня увага до її мовного розвитку.