Понеділок, 07.21.2025, 6:55 PM
Вітаю Вас, Гість

 

ЛОГОПЕДИЧНА РОБОТА

Діагностика
Діагностичне обстеження допомагає спеціалісту виявити причину порушення мовлення, ступінь та особливості загального та мовленнєвого розвитку дитини, а також зону найближчого розвитку, що в подальшому допоможе спеціалісту побудувати індивідуальний план корекційної роботи.

Постановка звуків.
В залежності від причини, етап постановки звуків буде спиратись на різні види та методи роботи. Якщо причиною є тільки незнання правильної артикулеми (позиції артикуляційних органів при вимові певного звуку), як при дислалії, то за допомогою пояснень та наслідування дитина легко вимовить цей звук ізольовано, а потім в складах та словах. Якщо ж причиною є стерті дизартричні прояви, тоді, в першу чергу, ми повинні розвинути рухливість органів артикуляційного апарату за допомогою масажу та спеціальної артикуляційної гімнастики, паралельно розвиваючи чутливість та цілеспрямований контроль м’язів даних органів, а вже потім індивідуально підбирати один з методів постановки звуку.

Автоматизація звуків.
З фізіологічної точки зору етап автоматизації звуку являє собою закріплення умовно-рефлекторних мовно-рухових зв'язків на різному мовленнєвому матеріалі. Поставлений звук ще дуже крихкий, умовно-рефлекторний зв'язок без підкріплення може швидко зруйнуватись. Автоматизувати звук - це означає ввести його в склади, слова, речення, зв'язне мовлення. У дітей з порушенням звуковимови закріплені стереотипи неправильної вимови слів, речень і т.д. Автоматизація звуку вимагає активного використання процесу внутрішнього гальмування, здатності до диференціації правильного і неправильного артикуляційного укладу.
Автоматизацію поставленого звуку бажано проводити в такій послідовності:
автоматизація звуку в складах (прямих, обернених, зі збігом приголосних);
автоматизація звуку в словах (на початку слова, в середині, в кінці);
автоматизація звуку в реченнях;
автоматизація звуку в чистомовках, скоромовках і віршах;
автоматизація звуку в коротких, а потім довгих оповіданнях;
автоматизація звуку в розмовній мові.


Диференціація звуків.
Для запобігання змішування звуків, необхідно навчити дитину самоконтролю під час мовлення, свідомому переключенню позицій артикуляційних органів.

Дрібна моторика.
Розвиток дрібної моторики дитини паралельно розвиває мовлення, а також готує м‘язи руки до майбутнього письма. У нас поетапно подані комплекси вправ відповідно віковим категоріям.

Розвиток орієнтування в просторі.
Неможна недооцінювати цей компонент, так як саме він формує такі прості розуміння, як право – ліво, розуміння та правильне вживання в мовленні прийменників (над, під, поза, перед, на, в та ін.), і до таких, як орієнтування у складних логіко-граматичних конструкціях, розуміння причинно-наслідкових зв’язків, вирішування геометричних задач та багато ін.

Розвиток фонематичних процесів.
Цьому розділу присвячено дуже багато уваги, тому що фонематичні процеси є базою мовлення. Заміни, перестановки, пропуски, додавання звуків – все це може бути причиною недостатньо сформованих фонетичних та фонематичних процесів. Якщо ж їх далі не розвивати, тоді це переросте у стійкі помилки на письмі.

Розвиток лексичної сторони мовлення.
Іншими словами, це багатство словникового запасу дитини, правильне вживання слів у мовленні та швидкий їх підбір – все це допомагає дитині озвучувати її думки.

Розвиток граматичних категорій.
Граматика – наука про будову, про форму писемного і усного мовлення, вона визначає основні закони мови. Вона допомагає усвідомити звуковий склад слова, його морфологічну будову, лексико – граматичні розряди слів, частини мови, способи творення та зміни слів, і закони сполучення слів у речення.

Розвиток зв’язного мовлення.
Вільно, правильно та лаконічно висловлювати свої думки являється великим мистецтвом. Саме це і є кінцевим етапом логопедичної роботи. І коли дитина досягає цього вміння, вона вже не потребує нашої допомоги.

 

Основні форми роботи вчителя-логопеда з батьками: індивідуальні, групові, колективні та масові.

Індивідуальні форми роботи полягають у безпосередньому спілкуванні з батьками однієї дитини: проведення бесід, консультацій для батьків, виконання з дітьми завдань за зошитами індивідуальної роботи; відвідування ними індивідуальних занять учителя-логопеда; заповнення зошита взаємозв'язку.

Проводячи індивідуальні бесіди з батьками, вчитель-логопед розповідає про особливості мовленнєвого розвитку дитини, її сильні та слабкі сторони, пропонує прослухати аудіоза- писи відповідей дошкільника, наголошує на можливості виникнення труднощів у процесі корекційного навчання та на важливості виконання домашніх завдань за зошитом для індивідуальної роботи.Учитель -логопед епізодично або регулярно проводить консультації для батьків з питань мовленнєвого та загального психофізичного розвитку дитини.Раз на 2—3 місяці вчитель-логопед проводить відкриті фронтальні чи підгрупові заняття, на яких батьки мають змогу побачити реальні результати корекційно-розвивальної роботи. Вони можуть відвідувати також індивідуальне логопедичне заняття з, їхньою дитиною. Підсумком логопедичної роботи може бути спільне свято дітей із батьками, що стане додатковим стимулом активізації корекційно-виховної роботи вдома.Проведення анкетування батьків дає змогу здійснювати постійний зворотний зв'язок із родинами та отримувати інформацію про те, як вони оцінюють логопедичну роботу та що пропонують для її поліпшення.

У день відкритих дверей батьки стають безпосередніми учасниками та рівноправними партнерами освітньо-виховного процесу ДНЗ. Це не тільки сприяє їх педагогізації, а й допомагає по-новому подивитися на своїх дітей, а також засвоїти способи проведення ігор і розваг, які можна організувати в домашніх умовах.

Отже, залучення батьків до спільного корекційного процесу передбачає:
єдність вимог до дитини;
відповідальність за виконання домашніх завдань;
постійне введення поставлених дітям звуків у мовлення;
активну участь у всіх заходах.

Таким чином, ефективність корекційної роботи з виправлення мовленнєвих розладів, гармонійний розвиток дитячої особистості значною мірою залежить від творчої співпраці вчителя-логопеда з батьками, уміло налагоджених професійних та особистісних стосунків, чіткого та свідомого розуміння окреслених на- вчально-виховних і корекційно-розвивальних завдань. Тільки за умови активної та свідомої допомоги батьків логопедичний вплив буде повнішим, ефективнішим.

Колективні форми роботи проводяться з батьками дітей усіх молодших логопедичних груп дошкільного навчального закладу: проведення анкетування, загальних батьківських зборів, колективних бесід, тематичних вечорів, ділових ігор, круглих столів, презентацій науково-методичної та популярної літератури для батьків, організація дискусій; залучення батьків до розв'язування проблемних ситуацій і завдань.

Масові форми роботи проводяться педагогами з батьками і дітьми всього дошкільного навчального закладу: залучення батьків до підготовки, організації та проведення свят «Батьки і діти», «Родинні гостини», ігор-розваг, спортивних свят, вікторин, вечорів дозвілля; заходів: день відкритих дверей, «Родинний міст», семінарів- практикумів, круглих столів, конференцій, виїзних засідань, лекторіїв за участю науковців, практичних психологів і медиків, працівників соціальних служб.

Стосунки між учителем-логопедом і батьками з перших днів знайомства мають ґрунтуватись на засадах відвертості та взаєморозумінн



Перші групові батьківські збори проводяться наприкінці вересня. Розглядаються такі питання:
розширення знань батьків про мовленнєве порушення (ЗНМ), його прояви та можливості подолання;
пояснення важливості та необхідності спеціальної освіти дітей в умовах молодшої логопедичної групи;
ознайомлення з внутрішнім розкладом роботи ДНЗ, із загальними навчально-виховни- ми та корекційно-розвивальними завданнями закладу;
ознайомлення із плануванням та організацією роботи вчителя-логопеда та вихователів на рік;
наданням інформації щодо змісту логопедичних занять у перший період навчання.



У середині навчального року проводяться другі батьківські збори, на яких:
підбиваються підсумки роботи за перше півріччя;
простежується динаміка розвитку дітей;
оцінюється роль (насамперед позитивна) кожної сім'ї в системі комплексного корекцій- но-рсзвивального впливу.



У кінці навчального року проводяться треті батьківські збори, на яких:
підбиваються підсумки проведеної роботи;
надаються рекомендації щодо особливостей подальшого корекційного навчання;
з'ясовується питання про розвиток мовлення в оздоровчо-літній період у домашніх умовах.

Учитель-логопед розповідає про важливість закріплення набутих мовленнєвих умінь і навичок у домашніх умовах. Для цього використовуються зошити для індивідуальної роботи, в яких пропонуються багатоваріантні ігри з мовленнєвими завданнями та ігрові вправи. Учитель-логопед пояснює мету та способи виконання домашніх завдань, повідомляє, на що саме слід звертати увагу вдома, наголошує на важливості активної участі батьків у оформленні зошита дитини, виготовленні разом із нею потрібного дидактичного матеріалу.



Коли безпосереднє контактування з батьками послаблюється через певні обставини (сімейні, робочі моменти тощо) за допомогою зошита взаємозв'язку налагоджується письмове спілкування.

ЗВЕРТАТИСЯ ДО ЛОГОПЕДА

Часто батькам говорять, що заняття з логопедом можна починати тільки тоді, коли дитині буде три роки. Це неправильно. Тим більше, що найчастіше й насамперед консультація логопеда необхідна мамі й татові, а вже потім дитині. Робота з малюком (особливо, якщо він молодший 3 років) завжди набагато ефективніша, якщо проводиться батьками! Роль логопеда в цьому випадку полягає в навчанні батьків прийомів мовленнєвої компенсації та розробки комплексу заходів щодо подолання мовленнєвої недостатності або конкретних дефектів.
До логопеда слід звернутися, якщо:
1. До 2 років у дитини не з'явилося мовлення (дитина мовчить) або словник дитини налічує не більше 10 слів. Кваліфікований фахівець (логопед) уміє не тільки виправляти і ставити звуки, але й стимулювати появу мовлення в дітей, які не говорять!
2. Дитині більше 4 років, а вона не вимовляє (чи неправильно вимовляє) звуки рідної мови. У цей час фонетична система повністю сформована, і дитина повинна говорити правильно.
3. Дитина почала повторювати перші звуки, склади, слова (заїкається).
4. Дитині більше 6 років, а вона не запам'ятовує вірші, не може переказати текст, порушує структуру слів (спотворює слова).

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

Перший рік життя.
1-2 міс. Дитина починає спілкування з дорослим. Малюк намагається спілкуватися за допомогою міміки та активних рухів. Посміхається при спілкуванні з дорослим. Виникає “комплекс пожвавлення”. З 3-4 міс. повертається на голос дорослого. З 3-6 міс. з’являється гуління, яке відрізняється від початкового різноманітністю звуків. Подовжуються ланцюжки звуків та з’являються сполучення губних звуків з голосними (па, ба, ма). Відбувається перехід до наступного етапу – лепету, який є дуже важливим в розвитку малюка. В період лепету (6-8 міс.) окремі артикуляції поєднуються в певній послідовності. Відбувається повторне промовляння складів (ба-ба-ба, ма-ма-ма). Спочатку дитина повторює звуки, а пізніше вона починає наслідувати звукам дорослого. Одночасно з лепетом малюк починає проявляти емоційні скрикування, проявляти радість або невдоволення. Промовляючи гучні звуки дитина намагається привернути до себе увагу або виявляє спротив, коли їй щось не подобається. В цей час з’являється здатність до наслідування. Малюк вже може наслідувати дії, наприклад: махати ручкою на прощання, плескати в долоні. В період 6-12 міс. лепет складається з 4-5 та більше складів. Дитина повторює склади, змінює інтонацію. У деяких дітей в цьому віці з’являються перші слова.

Другий рік життя.
Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє. На прохання дорослого малюк дає певні предмети , вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім’я. Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Фрази з двох-трьох слів – є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці. На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою.

Третій рік життя.
Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.

Четвертий рік життя.
Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання – просте поширене речення “Ми з мамою ходили в магазин за хлібом”, “Я люблю грати великою машиною”. Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.

П’ятий рік життя.
Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка – “сапка”, жовтий – “зовтий”). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – “йак”, риба – “либа”, пиріг – “пиліг”).

 

Шостий рік життя.
До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.

Таблиця засвоєння дітьми звуків мови.
Дитина росте та розвивається. Відповідно відбувається розвиток її мовлення. Основними структурними компонентами мовлення є: звуковий склад, словник та граматична будова. Стосовно розвитку кожного з компонентів Ви ознайомилися в розділі “Вікові особливості мовленнєвого розвитку дитини”. Пам’ятайте, що кожна дитина – індивідуальна, особлива і, відповідно, загальний та мовленнєвий розвиток у різних дітей може мати деякі відмінності. Одні діти у віці 4-5 років вже чітко вимовляють усі звуки нашої мови, а в інших відмічається порушення вимови більшості звуків. Пропонуємо Вам таблицю, в якій наведений орієнтовний порядок засвоєння дітьми звуків нашої мови.

ВІК ДИТИНИ

ЗВУКИ МОВИ

Від 1 до 2 років

 


А, О, Е, М, П, Б

Від 2 до 3 років

 

У, І, И, Т, Д, В, Ф, Г, К, Х, Н, Й

Від 3 до 4 років

 

С, З, Ц


Від 4 до 5 років

 

Ш, Ж, Ч, Щ

Від 5 до 6 років

 

Л, Р

 

Поради батькам, діти яких мають нервово-мовне порушення (заїкання)

Заїкання в дитини дошкільного віку може виникнути досить несподівано. У чому ж причина цієї вади? Найчастіше батьки вказують на переляк як причину заїкання. Раптово можуть лякатися всі діти, але заїкатися починають тільки деякі з них. Чому?
Наукова думка схиляється до того, що причиною цієї вади є дисбаланс у міжкульовій взаємодії.¯
Що це означає?¯
¯ Відомо, що кожна півкуля мозку виконує свої функції: права півкуля керує лівою стороною тіла, а ліва – правою стороною. У ліворуких людей домінантною є права півкуля мозку, а в праворуких – ліва півкуля. Крім явного переважання лівої руки є прихована ліворукість.
Серед дітей¯ із заїканням більший відсоток ліворуких, ніж у дітей, що не мають цієї вади. Ліворукі діти досить вразливі: образливі, що є більшою схильністю до неврозу. Тому не порівнюйте дітей з кимось іншим. Краще знайдіть у роботі вашої дитини щось гарне і похваліть її за це.
Не можна¯ змінити темперамент дитини. А суперечки, нервування з цього приводу лише погіршать стан дитини і батьків. Тим більше, коли йдеться про вразливу дитину із заїканням.
Не варто підлаштовувати характер непосидючої,¯ дуже рухливої дитини під ваш, дорослий; це не принесе позитивних результатів. Наслідком ваших намагань може бути погіршення взаємин між вами, що, до речі, негативно позначиться на психоемоційному стані дитини та її мовленні.
Так особливості сприйняття світу дитиною є спадковими. А щодо заїкання, то не саме воно, а схильність до нього є спадковою.¯
¯ Поштовхом до появи заїкання в дитини є рішення батьків про зміну „ведучої” лівої руки, якою дитина переважно користується. Таке втручання може спричинити затримку мовного розвитку і навіть призупинити ріст дитини. Тому треба обережно ставитися до дитини, у якої ведучою є ліва рука, або у якої простежується прихована ліворукість. Так само обережно треба ставитися й до дитини, яка почала заїкатися.
Часто поява¯ заїкання може сприйнятися від того, як дитина реагує на певну вразливу ситуацію, в якій вона опинилася і від її психоемоційного стану.
Так чи інакше реагувати на обставини змушують не тільки особливості нервової системи дитини, а й те, чого її навчили батьки.¯
¯ Якщо батьки дитини неврівноважені, напружені, тривожні, це стає додатковим тягарем для вразливої дитини. Дитина вбирає у себе всі відтінки батьківської поведінки – соціальної чи психоемоційної.
¯ Тому батьки мають бути емоційними, з неквапливою мовою, філософським ставленням до життя. На все це реагуватиме дитина, адже вона копіює того, кого любить.